Ерготерапія допомагає літній людині якомога довше самостійно одягатися, митися, їсти й порядкувати вдома, навіть коли сили, рухливість чи памʼять уже не ті. Нижче пояснюємо, як працює цей підхід, що можна змінити в побуті самостійно і коли потрібен фахівець.
Що таке ерготерапія простими словами
Ерготерапія займається тим, як людина справляється зі звичними щоденними справами. Її питання дуже практичні: чи може бабуся сама застебнути кофту, чи безпечно батько заходить у ванну, чи вдається мамі нарізати хліб і поставити чайник. Мета полягає в тому, щоб людина виконувала потрібні їй дії самостійно або з мінімальною допомогою, а якщо якась дія вже недоступна, знайти інший спосіб її зробити.
Найчастіше ерготерапію плутають із фізичною терапією. Різниця в тому, на чому зосереджена робота. Фізичний терапевт відновлює рухи як такі: силу мʼязів, обсяг рухів у суглобах, рівновагу, витривалість під час ходьби. Ерготерапевт дивиться на результат у побуті. Наприклад, після перелому руки фізичний терапевт підбирає вправи, щоб розробити лікоть і кисть. Ерготерапевт тим часом шукає, як людині вже зараз одягати сорочку однією рукою, яку чашку взяти, щоб не розлити чай, і як переставити речі на кухні, щоб не тягнутися до верхньої полиці.
Ці дві спеціальності часто працюють паралельно, і одна не замінює іншу. Сильніші мʼязи не гарантують, що людина знову почне сама митися: заважати може страх упасти, слизька підлога або незручний кран. Тому ерготерапія охоплює не лише тіло, а й середовище, предмети та послідовність дій.
Хто такий ерготерапевт в Україні
В Україні ерготерапевт належить до фахівців з реабілітації. Він працює в команді разом із лікарем фізичної та реабілітаційної медицини, фізичним терапевтом, терапевтом мови та мовлення, психологом. Зустріти ерготерапевта можна в реабілітаційних відділеннях лікарень, реабілітаційних центрах, приватних кабінетах; деякі фахівці виїжджають додому.
Ерготерапевт не призначає ліки і не ставить діагнозів. Його робота починається з розмови та спостереження: що людина робила раніше, що їй важливо робити зараз, що саме не виходить. Далі разом із пацієнтом і родиною він складає план. У плані можуть бути вправи, тренування конкретних дій, зміни вдома, підбір допоміжних засобів, поради для доглядача.
Якщо ви не знаєте, з чого почати, запитайте сімейного лікаря або лікаря, який лікував вашого родича в стаціонарі, чи можна отримати направлення на реабілітацію і чи передбачена в ній участь ерготерапевта. Умови в різних закладах відрізняються, тому краще уточнювати їх безпосередньо.
Щоденні активності і як оцінюють, що людина може робити сама
Під щоденними активностями зазвичай розуміють дві групи справ. Перша стосується самообслуговування: вставання з ліжка, одягання, вмивання, чищення зубів, гоління чи зачісування, користування туалетом, прийняття душу, їжа. Друга група складніша: приготування їжі, прибирання, прання, покупки, користування телефоном, контроль за власними ліками, гроші. Часто людина спочатку втрачає саме складніші навички, а базове самообслуговування тримається довше.
Оцінка починається з простого питання: що з цього людина робить сама, що з підказкою, що з фізичною допомогою, а що вже не робить зовсім. Ерготерапевт часто просить показати дію, а не розповісти про неї. Людина може впевнено сказати «я сама одягаюся», а на практиці витрачати на це сорок хвилин і сідати відпочивати після кожного рукава. Або навпаки: родичі вважають, що мама не готує, хоча вона справляється, якщо продукти лежать на рівні очей, а не в нижній шафі.
Під час спостереження фахівець звертає увагу на деталі. Чи утримує людина рівновагу, коли стоїть на одній нозі, натягуючи штани. Чи вистачає сили пальців, щоб відкрити тюбик із пастою. Чи памʼятає вона послідовність дій. Чи бачить предмети при поганому освітленні. Чи не поспішає так, що ризикує впасти. У багатьох закладах для цього використовують стандартизовані шкали, де кожна дія отримує бали, і це дає змогу порівняти стан через місяць чи два.
Вдома ви можете провести власне спостереження протягом кількох днів. Запишіть, які справи викликають труднощі, о котрій годині людина втомлюється, де ви вже допомагаєте за звичкою. Такі нотатки корисні і для розмови з фахівцем, і для вас самих: часто виявляється, що проблема в одній конкретній дії (наприклад, встати з низького дивана), а не в загальній «неспроможності».
Адаптація житла: що змінити вдома в першу чергу
Багато труднощів зникають або зменшуються після невеликих змін у квартирі. Їх варто робити до того, як станеться падіння, а не після.
- Поручні біля унітаза, у ванній чи душовій кабіні, а за потреби й уздовж коридору. Рушникотримач чи край раковини не розраховані на вагу людини і можуть відірватися.
- Висота ліжка і стільця. Коли людина сидить, стопи мають повністю стояти на підлозі, а коліна бути приблизно на рівні стегон або трохи нижче. Із занадто низького сидіння важко вставати, із занадто високого незручно сідати. Стілець з підлокітниками дає опору під час вставання.
- Освітлення. Нічник на шляху від ліжка до туалету, вимикач, до якого можна дотягнутися, не встаючи, рівне світло без різких тіней на сходах і в коридорі.
- Килими й доріжки. Їх краще прибрати або надійно закріпити, особливо якщо людина шаркає ногами чи ходить із ходунками. Те саме стосується проводів на підлозі та порогів, об які легко перечепитися.
- Речі першої потреби на рівні між поясом і плечима: посуд, яким користуються щодня, ліки, окуляри, телефон. Тоді не доводиться ні нахилятися, ні ставати на табурет.
У ванній допомагає протиковзкий килимок усередині і біля ванни, а також ручний душ на шлангу, щоб митися сидячи. На кухні зручно мати стілець, на якому можна сидіти під час чищення овочів або миття посуду. Двері, які важко відчиняти, можна замінити або залишати відчиненими, а круглі ручки поміняти на важелеві, якщо людині важко обертати кисть.
Допоміжні засоби, які полегшують побут
Допоміжні засоби продаються в аптеках, ортопедичних салонах та інтернет-магазинах. Їх вибір залежить від того, яку саме дію треба полегшити, тому перед покупкою корисно чітко сформулювати проблему: «не може втримати ложку», «не дістає до ніг, щоб надіти шкарпетки», «боїться ставати у ванну».
Для їжі існують ложки й виделки з товстими мʼякими ручками: їх легше втримати людині з артритом або слабкістю пальців. Деякі ручки можна вигнути під потрібним кутом. Тарілка з високим бортиком допомагає набирати їжу ложкою однією рукою, а протиковзка підкладка не дає їй їздити столом. Чашка з двома ручками або з кришкою-носиком знижує ризик розлити напій.
Для одягання придумано чимало простих пристосувань. Ріжок для взуття з довгою ручкою, пристрій для надівання шкарпеток, гачок для ґудзиків, захоплювач (довга палиця з затискачем на кінці), яким можна підняти річ з підлоги або підтягнути штанину. Еластичні шнурки дозволяють не зав'язувати взуття. Сам одяг теж можна підібрати: замість дрібних ґудзиків застібки-липучки чи великі ґудзики, штани на гумці, светри з широким горлом.
Для пересування і ванної кімнати використовують ходунки, тростини, сидіння або лавку для ванни, насадку на унітаз, яка піднімає сидіння, підставку під ноги. Ходунки і тростину треба підганяти за зростом, інакше вони змушують сутулитися або, навпаки, тягнути плече вгору. Якщо ви сумніваєтеся, яка модель потрібна, краще спершу проконсультуватися з фізичним терапевтом чи ерготерапевтом, ніж купити те, що буде стояти в кутку.
Будь-який новий засіб потребує навчання. Людина має кілька разів спробувати ним скористатися в спокійній обстановці, поки поруч хтось є. Інакше незнайома річ може налякати або сама стати причиною падіння.
Енергозбереження: як робити справи і не виснажуватися
У багатьох літніх людей сил вистачає на кілька справ на день. Якщо витратити їх уранці на душ і прибирання, на обід і прогулянку вже нічого не залишиться. Ерготерапевти вчать розподіляти енергію так, щоб людина встигала зробити те, що для неї найважливіше.
Найпростіший спосіб полягає в тому, щоб робити сидячи все, що можна робити сидячи: одягатися, чистити овочі, мити посуд, сушити волосся. Важкі або тривалі справи краще розносити на різні дні, а між ними планувати відпочинок, ще до того, як настане сильна втома. Готуючи їжу, можна заздалегідь розкласти все потрібне на столі, щоб не ходити кухнею по кілька разів. Візок на коліщатах допомагає перевезти тарілки з кухні до кімнати без носіння в руках.
Варто подумати і про час доби. Хтось почувається бадьоріше вранці, хтось після обіду. Душ, візит до лікаря чи інша енергоємна справа вдаються краще в той період, коли людина найбільш активна. При хронічних захворюваннях серця чи легень, які обмежують навантаження, обсяг активності краще погодити з лікарем.
Ерготерапія після інсульту і переломів
Після інсульту в людини може слабшати одна половина тіла, порушуватися чутливість, мовлення, сприйняття простору. Хтось «не помічає» ліву сторону тарілки або забуває, що в нього є ліва рука. У такому разі ерготерапевт тренує конкретні дії з урахуванням цих особливостей: як одягатися, починаючи зі слабшої руки, як пересідати з ліжка на стілець, як розставити речі так, щоб людина звертала увагу на ту сторону, яку ігнорує. Поступово ослаблену руку залучають до побутових дій, навіть якщо спочатку вона лише притримує предмет.
Після перелому шийки стегна чи іншої травми часто діють тимчасові обмеження: не можна сильно згинатися в кульшовому суглобі, перехрещувати ноги, сідати на низькі поверхні. Їх встановлює лікар, і порушення може зашкодити відновленню. Тут допоміжні засоби стають особливо корисними: насадка на унітаз, захоплювач, пристрій для шкарпеток дозволяють обслуговувати себе, не порушуючи рекомендацій. Після перелому руки ерготерапевт допомагає навчитися одягатися й митися однією рукою на час, поки друга загоюється.
Відновлення після інсульту чи перелому проходить по-різному, і темп у кожного свій. Домашні заняття не замінюють медичної реабілітації, яку призначає лікар, а доповнюють її: людина щодня закріплює вдома те, чого навчилася на заняттях.
Деменція: спрощення завдань і підказки
При деменції руки часто ще слухаються, але людина губиться в послідовності дій або забуває, навіщо взяла предмет. Тому підхід зміщується з тренування сили на організацію завдання.
Складну дію розбивають на короткі кроки й пропонують по одному. Замість «одягайся» можна сказати «надінь сорочку» і подати її, повернувши правильним боком. Одяг розкладають у тому порядку, в якому його надягають. На столі залишають лише одну тарілку і ту ложку, якою треба їсти зараз, щоб людина не розгубилася серед предметів. Кольоровий посуд, який контрастує зі скатертиною, допомагає краще бачити їжу.
Підказки бувають різні. Словесні: коротке спокійне речення. Візуальні: напис або малюнок на дверях туалету, фото вмісту на дверцятах шафи. Жестові: показати рух, а людина його повторить. Іноді досить почати дію разом, наприклад, покласти свою руку поверх її руки з гребінцем, і далі вона продовжить сама. Передбачуваний розпорядок дня зменшує тривогу: коли сніданок, прогулянка і вмивання відбуваються приблизно в той самий час і в тому самому порядку, людині легше орієнтуватися.
Варто поважати звички, які збереглися з минулого. Жінка, яка все життя накривала на стіл, може охоче розкладати серветки. Чоловік, що працював руками, може сортувати болти в коробці чи складати рушники. Такі заняття дають відчуття корисності і часто заспокоюють краще, ніж телевізор.
Роль родини: допомагати, не роблячи все замість
Родичам зазвичай простіше і швидше одягнути маму самим, ніж чекати десять хвилин, поки вона впорається з ґудзиками. Але кожна дія, яку людина перестає виконувати, поступово забувається, а мʼязи слабшають. Через кілька тижнів такої «допомоги» людина справді вже не може того, що могла раніше.
Корисніше допомагати рівно настільки, наскільки потрібно. Якщо мама може сама надіти светр, але не може застебнути ґудзики, нехай одягається сама, а ви допоможете з ґудзиками. Якщо батько може митися сидячи, підготуйте йому сидіння і рушник, а самі будьте поруч. Плануйте на ранок більше часу, щоб не поспішати: поспіх змушує перехоплювати ініціативу.
Важливо домовлятися і з самою людиною. Хтось хоче зберегти самостійність у гігієні, але не проти, щоб йому готували. Хтось навпаки. Питайте, що для неї важливо, і не сперечайтеся через дрібниці на кшталт того, як складено рушник. Якщо людина починає відмовлятися від справ, яких раніше не уникала, це привід поговорити з лікарем: причиною можуть бути біль, погіршення зору, депресія чи прогресування хвороби.
Домашні вправи для дрібної моторики
Дрібна моторика потрібна для ґудзиків, застібок, ложки, ключа в замку, кнопок телефону. Її можна підтримувати простими заняттями з побутовими предметами, без спеціального обладнання.
- Стискати мʼячик або шматок пластиліну, тісто для ліплення. Тримати кілька секунд, потім розслабити руку.
- Перекладати дрібні предмети (квасолю, ґудзики, монети) з однієї мисочки в іншу пальцями або пінцетом.
- Застібати й розстібати ґудзики на старій сорочці, закріпленій на столі, або на спеціальній дощечці з різними застібками.
- Відкручувати й закручувати кришки баночок різного розміру.
- Мотати нитки в клубок, складати серветки, перегортати сторінки газети чи журналу.
- Збирати прості пазли з великими деталями, сортувати предмети за кольором.
Достатньо кількох хвилин один-два рази на день. Якщо вправа викликає біль, набряк чи сильну втому, її треба припинити і порадитися з лікарем чи фахівцем з реабілітації. При запаленні суглобів інтенсивність зазвичай знижують. Людям з деменцією краще пропонувати вправу як звичайну справу («допоможіть мені розібрати ґудзики»), а не як тренування: так вона сприймається природніше.
Коли звернутися до фахівця
Звернутися до ерготерапевта чи реабілітаційної команди варто, якщо ви помічаєте, що людина почала гірше справлятися зі звичними справами, а самі зміни вдома не допомагають. Конкретні приводи можуть бути такими: людина впала або боїться падати; вона довго не може встати з ліжка чи крісла; після виписки з лікарні вона не може сама дійти до туалету; почала неохайно їсти чи одягатися; відмовляється митися; помітно погіршилися памʼять і орієнтація.
Різке погіршення стану, наприклад раптова слабкість у руці чи нозі, перекошене обличчя, порушення мови, сильний біль після падіння, потребує не ерготерапевта, а невідкладної медичної допомоги. У таких випадках телефонуйте 103 або 112 і дійте за вказівками диспетчера.
Як розпорядок у пансіонаті підтримує самостійність
Коли літня людина живе в пансіонаті, багато принципів ерготерапії працюють через повсякденний устрій. Регулярний розпорядок з однаковим часом підйому, їжі та відпочинку допомагає орієнтуватися, особливо людям з порушеннями памʼяті. Прогулянки та легка фізична активність підтримують рухливість, а настільні ігри, читання і спілкування з іншими мешканцями тренують увагу і руки не гірше за спеціальні вправи.
Під час переїзду корисно розповісти персоналу, що саме людина робить сама: наприклад, їсть без допомоги, але потребує підтримки, коли встає, або одягається, якщо їй подати речі. Тоді допомога буде відповідати її реальним можливостям. Ви також можете привезти знайомі допоміжні засоби, якими людина вже вміє користуватися: ложку з товстою ручкою, захоплювач, ходунки. Якщо ви шукаєте будинок для людей похилого віку біля Луцька, про всі ці деталі можна поговорити ще до поселення.
Пансіонат не є лікувальним закладом і не замінює медичної реабілітації. Якщо лікар призначив курс реабілітації, його проходять у відповідному закладі, а щоденний розпорядок допомагає не втратити те, чого вдалося досягти.
Переваги мережі пансіонатів «Родинна Турбота» для людей, яким потрібна допомога в побуті
До мережі «Родинна Турбота» входять чотири приватні пансіонати для людей похилого віку: у Чернігові (пров. Заньковецької, 6), у селі Брусилів Чернігівської області (вул. Ямальська, 10), у Черкасах (вул. Івана Мазепи, 118) та біля Луцька, у селі Струмівка Волинської області (вул. Рівненська, 182Б). Приймають самостійних, маломобільних і лежачих людей, а також тих, хто відновлюється після інсульту, інфаркту, перелому, операції чи тривалого лікування. Поселення людей з деменцією та порушеннями памʼяті розглядають індивідуально.
Догляд і нагляд цілодобові, персонал чергує й уночі. Мешканцям допомагають вставати, пересуватися, користуватися санвузлом, одягатися, з особистою гігієною та годуванням, змінюють білизну, доглядають за шкірою, допомагають при нетриманні та під час нічних підйомів. Лежачим людям регулярно змінюють положення тіла, щоб запобігти пролежням. Для людей з деменцією створюють спокійне середовище з передбачуваним розпорядком.
Харчування чотириразове: сніданок, обід, полуденок і вечеря. Меню коригують з урахуванням стану здоровʼя та рекомендацій лікаря, зокрема при діабеті, проблемах із ковтанням і після інсульту. Прийом призначених лікарем препаратів організовують з урахуванням інформації від родичів. Персонал стежить за апетитом, сном і настроєм мешканців і повідомляє родину про помітні зміни. У розпорядку дня є прогулянки, читання, настільні ігри, спілкування та легка фізична активність. Проживання можливе постійне або тимчасове, у кімнатах на 2-5 місць з меблями і телевізором. Відвідування родичів можливі, час погоджують заздалегідь.
Як отримати консультацію
Якщо ви хочете обговорити, яка допомога потрібна вашому родичу і що він може робити сам, телефонуйте за номером +38 (063) 539 05 03. Консультації проводять з 8:00 до 22:00. Також можна залишити заявку на сайті: вам передзвонять орієнтовно за 10-15 хвилин.
