Коли людина тижнями або місяцями лежить, її шкіра щодня витримує тиск, вологу й тертя, до яких вона не пристосована. Пролежень може сформуватися за кілька днів, тоді як загоєння іноді триває місяцями, тому догляд за шкірою лежачого хворого будується на щоденних простих діях: огляді, зміні положення, правильному митті й захисті від вологи.
Чому шкіра лежачої людини пошкоджується швидше
Головна причина пролежнів механічна. Коли тіло довго лежить в одній позі, вага припадає на невеликі ділянки, де між шкірою і кісткою майже немає мʼяких тканин. Судини в цьому місці стискаються, кров гірше доходить до тканин, і клітини починають страждати від нестачі кисню. Що довше триває тиск, то глибше може піти пошкодження.
Друга причина повʼязана з тертям і зсувом. Тертя виникає, коли людину тягнуть по простирадлу, а не піднімають, або коли вона сама сповзає. Зсув менш помітний: якщо узголівʼя ліжка підняте високо, тіло поступово ковзає вниз, шкіра на крижах залишається на місці, а глибші тканини рухаються разом зі скелетом. Через це розтягуються й пошкоджуються дрібні судини, навіть якщо зовні шкіра виглядає цілою.
Волога додає своє. Піт, сеча, рідкий кал розмʼякшують верхній шар шкіри, і вона легше травмується від того самого тиску. Сеча й кал до того ж подразнюють шкіру хімічно.
З віком шкіра стає тоншою, менш еластичною, повільніше відновлюється, у ній менше жиру й вологи. Суха шкіра тріскається, свербить, людина розчісує її, зʼявляються мікротравми. Ризик зростає, якщо людина схудла, мало їсть і пʼє, має цукровий діабет, порушення кровообігу, знижену чутливість після інсульту або травми спинного мозку. Людина з деменцією може не відчувати або не пояснити, що їй незручно лежати, тож повідомити про біль вона не зможе.
Де найчастіше зʼявляються пролежні
Зони ризику залежать від того, як людина лежить або сидить. Найбільше навантаження отримують місця, де кістка виступає під шкірою:
- крижі й куприк (найчастіше при положенні на спині та напівсидячи);
- пʼяти, особливо задня поверхня;
- лопатки;
- потилиця, що часто пропускають під час огляду, бо її закриває волосся;
- лікті;
- вертлюги, тобто бічні виступи стегнових кісток, на яких лежить людина на боці;
- щиколотки, коліна з внутрішнього боку, вуха, якщо людину часто кладуть на бік.
Окремо варто перевіряти місця під медичними виробами: під трубками катетера, краями повʼязок, ортезами, резинками компресійних панчіх, кисневими канюлями за вухами. Там шкіра теж може пошкоджуватися від тривалого тиску.
Щоденний огляд шкіри: на що дивитися
Оглядати шкіру краще щодня, у денному світлі або при хорошому освітленні, зручно поєднати це з ранковою гігієною чи зміною білизни. Перевіряють усі зони ризику з попереднього розділу, а також складки, шкіру між пальцями ніг і під грудьми.
Перше, що має насторожити, це почервоніння, яке не зникає. Здорова шкіра після тиску рожевіє, але якщо натиснути на неї пальцем на кілька секунд, вона бліде, а потім колір повертається. Якщо ж почервоніла ділянка при натисканні залишається червоною, це вже ознака пошкодження тканин. Перевірити можна і через прозоре скло, наприклад притиснувши склянку. На темній шкірі почервоніння видно гірше, тому зважають на інше: ділянка може бути темнішою, фіолетовою або синюватою, теплішою чи холоднішою за сусідні, щільнішою або, навпаки, мʼякою, набряклою.
Пролежні зазвичай поділяють на стадії. Спрощено це виглядає так. На першій стадії шкіра ціла, але є стійке почервоніння, яке не блідне при натисканні. На другій стадії зʼявляється пухир або неглибока рана, верхній шар шкіри пошкоджений. На третій рана глибша, у ній може бути видно жирову клітковину. На четвертій пошкодження доходить до мʼязів, сухожиль або кістки. Буває, що дно рани закрите темною кіркою чи жовтим нальотом, і глибину неможливо оцінити без лікаря. Окремо описують глибоке пошкодження тканин: шкіра ще ціла, але має темно-бордовий або фіолетовий колір чи схожа на синець, і під нею тканини вже уражені.
Стадія не завжди розвивається послідовно. Глибоке пошкодження може проявитися на поверхні через кілька днів після того, як людина довго пролежала в одній позі, наприклад після падіння вдома, коли її знайшли не одразу, або після тривалої операції.
Як змінювати положення тіла
Загальна орієнтовна рекомендація для лежачої людини: змінювати положення приблизно кожні 2 години, зокрема вночі. Це не жорстка норма. Людині з високим ризиком, яка лежить на звичайному матраці, може знадобитися частіше. Якщо використовується протипролежневий матрац і шкіра щодня залишається без змін, інтервал іноді подовжують, але таке рішення краще ухвалювати разом із лікарем, орієнтуючись на стан шкіри. Почервоніння, що не зникає після попереднього перевертання, означає, що інтервал задовгий.
Позиції чергують: спина, лівий бік, правий бік, знову спина. Лягати прямо на бік, під кутом 90 градусів, небажано, бо вся вага йде на вертлюг. Краще повернути людину на бік приблизно на 30 градусів і підкласти подушку за спину: так тиск розподіляється між сідницями і боком, а кістка не лягає на матрац.
Узголівʼя ліжка без потреби не піднімають вище приблизно 30 градусів. Коли людина їсть або їй потрібно сидіти вище через дихання, узголівʼя піднімають, але потім опускають, а коліна злегка згинають або підкладають валик під них, щоб тіло не сповзало. Після їжі людині з порушенням ковтання іноді потрібно побути в напівсидячому положенні довше, тут орієнтуються на рекомендацію лікаря.
Перевертати людину треба так, щоб не тягнути її по постелі. Удвох це робити легше. Допомагає ковзна пелюшка або звичайне простирадло, складене вдвоє і підкладене під корпус: за нього людину піднімають і переміщують, а не протягують шкірою по тканині. Після кожного повороту розправляють простирадло, одяг і підгузок, щоб під тілом не лишилося складок.
Якщо людина може хоча б трохи рухатися сама, її варто заохочувати: змінювати позу, підтягуватися за поручень, ворушити ногами. Навіть невеликі самостійні рухи зменшують тривалість тиску на одну ділянку.
Подушки, валики, матрац і постіль
Подушки й валики потрібні, щоб кісткові виступи не торкалися один одного і матраца. Між колінами та щиколотками в положенні на боці кладуть невелику подушку. Для пʼят допомагає подушка під гомілки, від колін до щиколоток: пʼяти мають висіти над матрацом, не торкаючись його, а коліно бути трохи зігнутим. Підкладати щось тільки під саму пʼяту або під ахіллове сухожилля не варто.
Протипролежневий матрац зменшує тиск, але не скасовує перевертання. Бувають статичні матраци з піни чи гелю, які розподіляють вагу на більшу площу, і динамічні, з камерами, в які компресор по черзі нагнітає повітря. Який підійде, залежить від ваги людини, того, скільки вона рухається, чи є вже пролежні. Порадитися можна з лікарем або фахівцем, який доглядає за хворим.
Кілька практичних моментів. Під протипролежневий матрац з повітряними камерами не кладуть товсті ковдри чи кілька шарів пелюшок, бо вони зводять його дію нанівець. Компресор має бути увімкнений постійно, а камери слід перевіряти: якщо рука, просунута під матрац у зоні сідниць, відчуває каркас ліжка, тиск недостатній. Для людини, яка сидить у кріслі, теж потрібна подушка, що розподіляє тиск, і сидіти без зміни пози кілька годин поспіль не варто.
Складка на простирадлі або шов на піжамі для людини, яка не може повернутися сама, створює тиск на одне місце годинами. Простирадло натягують і закріплюють, щоб воно не збивалося. Крихти після їжі в ліжку змітають одразу: тверда крихта під лопаткою чи крижами за кілька годин залишить слід. Так само перевіряють, чи не лишилися під людиною ковпачок від ручки, пульт, шпилька або гудзик.
Білизна краще бавовняна, мʼяка, без грубих швів, застібок і тугих резинок. Ковдра має бути легкою, щоб не тиснути на пальці ніг, коли людина лежить на спині. Поверх простирадла часто кладуть вбирну пелюшку, але кількість шарів під тілом варто обмежити однією, бо кожен шар гірше пропускає повітря і створює додаткові складки.
Як мити шкіру, щоб не травмувати її
Для щоденного очищення підходять мʼякі засоби з нейтральним або слабокислим pH, спеціальні пінки та лосьйони для догляду за лежачими, вологі серветки без спирту. Звичайне лужне мило висушує шкіру і порушує її захисний шар, тому для частих підмивань воно не найкращий вибір. Деякі засоби не потребують змивання, це зручно, коли людину важко помити водою.
Вода має бути теплою, не гарячою: гаряча вода сушить шкіру. Шкіру не труть. Її обережно протирають мʼякою тканиною або губкою, а потім промокають рушником, а не розтирають. Особливо ретельно висушують складки: пахви, пахові ділянки, шкіру під грудьми, під животом, між пальцями.
Після випадку нетримання шкіру очищають якнайшвидше. Частота загального миття залежить від стану людини, але інтимну зону, складки й шкіру, що контактує з вологою, очищають щоразу, коли це потрібно.
Зволоження сухої шкіри
Суха, лущиться, з дрібними тріщинами шкіра часто трапляється у літніх людей, особливо на гомілках, руках і спині. Після миття її змащують зволожувальним кремом або емульсією без віддушок. Найкраще наносити засіб, поки шкіра ще злегка волога після промокання. Рухи легкі, без розтирання з силою.
Крем не наносять товстим шаром у складки, між пальцями ніг і на ділянки, які й так вологі, бо там шкіра може розмокнути. Якщо сухість супроводжується сильним свербежем, почервонінням або лущенням великими пластинами, варто показати шкіру лікарю: це може бути не лише вікова сухість.
Нетримання: підгузки, своєчасна заміна і захисні креми
Підгузки для дорослих і вбирні пелюшки підбирають за розміром і ступенем вбирання. Занадто великий підгузок збирається в складки, занадто малий натирає і тисне на стегна. Його змінюють одразу після випорожнення і регулярно протягом дня та ночі, не чекаючи, поки він заповниться повністю. Навіть якщо виріб розрахований на тривале використання, шкіра в ньому довго перебуває в теплому вологому середовищі.
Через постійний контакт із сечею та калом розвивається дерматит, повʼязаний з нетриманням. Шкіра в паху, на сідницях, між сідницями червоніє, блищить, мокне, людина відчуває печіння. Іноді шкіра злазить поверхнево. На відміну від пролежня, такий дерматит виникає не над кістковими виступами, а там, де шкіра контактує з вологою, і має розмиті краї.
Щоб цього уникнути, після очищення на шкіру наносять захисний барʼєрний засіб. Це можуть бути креми й пасти з оксидом цинку, мазі на основі вазеліну, засоби з диметиконом або спеціальні плівкоутворювальні рідини чи спреї. Вони створюють шар, який відштовхує вологу. Цинкову пасту не обовʼязково щоразу змивати повністю: залишки, що трималися на шкірі, обережно знімають, а новий шар наносять тонко. Товстий шар заважає побачити, що відбувається зі шкірою, і може погіршувати роботу підгузка.
Якщо дерматит не минає за кілька днів, зʼявляються мокнучі ранки чи висип, потрібна консультація лікаря.
Попрілості та грибок у складках
Під грудьми, у паху, в складках живота, у пахвах і між пальцями ніг шкіра постійно торкається шкіри, там тепло і волого. Спочатку виникає попрілість: почервоніння, подразнення, печіння. Якщо до цього приєднується грибок (найчастіше дріжджоподібний), шкіра стає яскраво-червоною, мокне, зʼявляється білуватий наліт, а по краях почервоніння часто видно дрібні окремі червоні цятки чи пухирці. Може бути неприємний запах і свербіж.
Для профілактики складки щодня очищають і ретельно висушують, промокаючи. Між шкірними поверхнями можна прокласти тонку бавовняну тканину, яка вбирає вологу. Порошок або тальк у надлишку злипається у грудочки, які натирають шкіру, тому його якщо й використовують, то дуже тонко і лише на суху шкіру. Протигрибкові креми підбирає лікар: самостійне використання гормональних мазей без призначення може погіршити ситуацію.
Харчування і пиття для здорової шкіри
Шкірі для відновлення потрібен білок. Якщо людина їсть мало або харчується переважно кашею й чаєм, тканини гірше витримують тиск, а рани загоюються довше. Білок містять мʼясо, риба, яйця, сир, кисломолочні продукти, бобові. Коли людині важко жувати чи ковтати, ці продукти подають у протертому вигляді, у супах-пюре, запіканках, омлетах. Іноді лікар рекомендує спеціальне лікувальне харчування з підвищеним вмістом білка.
Рідина підтримує пружність шкіри. Літні люди часто пʼють мало, бо не відчувають спраги або бояться частих підмивань. Ознаки нестачі рідини: сухість у роті, темна сеча з різким запахом, рідке сечовипускання, закрепи. Пиття пропонують невеликими порціями протягом дня. Якщо у людини серцева недостатність або хвороба нирок, лікар може обмежити рідину, тоді дотримуються його рекомендацій.
Помітне схуднення або відмова від їжі протягом кількох днів є приводом повідомити лікарю, бо разом із цим зростає ризик пролежнів.
Чого краще не робити
Деякі звичні прийоми досі трапляються в домашньому догляді, хоча шкоди від них більше, ніж користі.
Почервонілу ділянку не масажують і не розтирають. Колись вважалося, що масаж покращує кровообіг, але тканини в місці стійкого почервоніння вже пошкоджені, і розтирання травмує їх ще більше. Масажувати можна шкіру навколо, якщо це дозволив лікар, а саму ділянку слід звільнити від тиску.
Не протирають шкіру спиртом, камфорним спиртом, одеколоном. Вони сильно сушать шкіру і роблять її крихкою. Таку ж обережність варто мати з марганцівкою і зеленкою на ранах: вони фарбують шкіру і заважають оцінити, що відбувається з раною.
Не підкладають гумові кола і надувні «бублики». Здається, що вони знімають тиск із крижів, але насправді стискають тканини по колу, порушують кровообіг у центрі і можуть збільшити пошкодження. Те саме стосується рукавичок із водою під пʼятами.
Не варто використовувати грілки й гарячі компреси на зони ризику: людина зі зниженою чутливістю може отримати опік, не відчувши його. І не варто самостійно проколювати пухирі чи знімати кірку з рани.
Коли звертатися до лікаря
Стійке почервоніння першої стадії часто вдається зупинити, якщо повністю прибрати тиск з цієї ділянки. Проте є ситуації, коли самостійного догляду недостатньо і потрібна консультація лікаря або медичного працівника, який займається ранами:
- зʼявилася відкрита рана, пухир, тріщина або чорна чи жовта кірка;
- почервоніння не зменшується за 1-2 дні після того, як ділянку звільнили від тиску;
- шкіра навколо рани червоніє, набрякає, стає гарячою, а почервоніння розширюється;
- з рани виділяється гній або каламутна рідина, зʼявився неприємний запах;
- піднялася температура, зʼявилися озноб, слабкість, людина стала сонливою або сплутаною;
- біль у ділянці рани посилюється;
- дерматит чи висип у складках не минає за кілька днів домашнього догляду.
Висока температура разом зі сплутаністю свідомості, різкою слабкістю чи порушенням дихання може свідчити про серйозну інфекцію. У такому разі телефонують 103 або 112. Перевʼязувальні засоби, мазі й частоту перевʼязок для вже наявного пролежня підбирає лікар, бо вони залежать від глибини рани, кількості виділень і ознак інфекції.
Записи, які допомагають помітити зміни
Коли доглядають кілька людей по черзі, а лікар оглядає хворого не щодня, письмові нотатки допомагають не пропустити погіршення. Достатньо простого зошита або таблиці в телефоні. Записують час кожної зміни положення і позу, у якій людина лежить. Окремо фіксують результат огляду шкіри: яка ділянка, якого кольору, чи блідне при натисканні, розмір у сантиметрах.
Якщо зʼявилася рана, корисно фотографувати її в той самий час доби, при однаковому освітленні, з лінійкою поруч і датою. На фото через тиждень добре видно, зменшується рана чи збільшується. Варто також відмічати, скільки людина зʼїла й випила, чи були випадки нетримання, які засоби наносили на шкіру. З таким записом лікарю простіше зрозуміти, що допомагає, а що слід змінити.
Переваги мережі «Родинна Турбота» для лежачих людей
Регулярне перевертання вдень і вночі, своєчасна заміна підгузків, щоденна гігієна для родини, яка одночасно працює, часто стають непосильними, особливо коли доглядальник один. Мережа «Родинна Турбота» обʼєднує чотири приватні пансіонати для людей похилого віку: у Чернігові, у селі Брусилів Чернігівської області, у Черкасах і в селі Струмівка біля Луцька. Тут приймають лежачих і маломобільних людей, а також тих, хто перебуває у стані після інсульту, перелому, операції чи тривалого лікування.
Догляд і нагляд цілодобові, персонал чергує вночі. Для лежачих мешканців регулярно змінюють положення тіла для профілактики пролежнів. Персонал допомагає з особистою гігієною, доглядом за шкірою, змінює білизну, допомагає при нетриманні та з годуванням, підіймається до мешканців уночі. Харчування чотириразове: сніданок, обід, полуденок і вечеря, а меню коригують з урахуванням стану здоровʼя і рекомендацій лікаря, зокрема при проблемах із ковтанням. Персонал спостерігає за апетитом, сном і настроєм і повідомляє родичам про помітні зміни. Препарати, призначені лікарем, мешканці отримують з урахуванням інформації від рідних.
Пансіонат не є лікувальним закладом і не замінює лікування. Якщо у людини вже є рана, яка потребує лікарського нагляду, це обговорюють окремо, а поселення в будь-якому разі розглядається індивідуально. Можна обрати постійне або тимчасове проживання, наприклад на період відновлення після лікарні. Кімнати розраховані на 2-5 місць, з меблями і телевізором. Рідні можуть відвідувати мешканців, час візиту узгоджують заздалегідь. Якщо ви шукаєте пансіонат для лежачих у Чернігові, будинок розташований на провулку Заньковецької, 6.
Щоб дізнатися про умови проживання і обговорити стан вашого рідного, зателефонуйте за номером +38 (063) 539 05 03 або залишіть заявку на сайті. Консультації проводять з 8:00 до 22:00, після заявки вам передзвонять орієнтовно за 10-15 хвилин.
