Літня людина кричить, відштовхує руку з ліками чи звинувачує рідних у крадіжці. Для того, хто доглядає, це виснажливо й образливо. Здебільшого за агресією стоїть конкретна причина, і частину з них можна знайти та прибрати, якщо знати, куди дивитися.
Звідки береться агресія в літньому віці
Агресивна поведінка майже ніколи не з'являється «просто так». Людина, яка не може пояснити, що з нею відбувається, реагує так, як їй доступно: голосом, різким жестом, відмовою. Тому перше питання, яке варто ставити собі після спалаху, звучить не «чому вона так зі мною», а «що їй зараз заважає».
Найчастіші причини, з якими стикаються родини:
- біль, про який людина не говорить або не може сказати: суглоби, зуби, закреп, пролежні, тісне взуття;
- страх і розгубленість, коли незнайоме місце, нова людина чи шум сприймаються як загроза;
- деменція, за якої слабшає здатність стримувати емоції, розуміти слова й упізнавати близьких;
- делірій, тобто гостра сплутаність свідомості, що розвивається за години або дні;
- інфекція сечових шляхів, яка в літньому віці часто проявляється сплутаністю й дратівливістю, а не болем;
- побічна дія ліків або їх поєднання, особливо після зміни схеми лікування;
- недосипання, денна сонливість і нічні пробудження;
- погіршення слуху чи зору, через які людина не розуміє, що їй кажуть і хто підходить;
- втрата контролю над власним життям, коли за тебе вирішують, що їсти, коли митися і куди йти;
- депресія, яка у старшому віці нерідко виглядає як роздратування, а не як смуток;
- риси характеру, які були й раніше, а з віком стали помітнішими.
Причин часто кілька одночасно. Наприклад, бабуся з помірною деменцією погано спала дві ночі, у неї болить коліно, а сьогодні її ще й ведуть купатися. Кожен чинник окремо вона, можливо, витримала б, а разом вони дають крик і спробу вдарити.
Раптова агресія: коли спершу потрібен лікар
Якщо людина, яка завжди була спокійною, за кілька днів стала злою, підозріливою, плутає день і ніч, говорить незв'язно або бачить те, чого немає, це привід звернутися до лікаря якомога швидше. Не варто списувати таку зміну на вік чи «поганий характер».
Гостра поява агресії й сплутаності буває ознакою делірію. Його можуть спричинити інфекція (сечових шляхів, легень), зневоднення, високий або дуже низький рівень цукру в крові, затримка сечі, сильний закреп, травма голови після падіння, а також нові ліки чи зміна дози. Особливість делірію в тому, що стан коливається: зранку людина майже звична, а надвечір не впізнає кімнату. Це не те саме, що поступове прогресування деменції, хоча в людей з деменцією делірій виникає частіше.
Перед візитом до лікаря зберіть інформацію, яка допоможе зорієнтуватися: коли саме почалися зміни, чи була температура, чи змінилися запах і колір сечі, як людина п'є і їсть, чи було падіння, які препарати вона приймає (назви й дози, включно з тими, що купили без рецепта). Не скасовуйте й не додавайте ліки самостійно, навіть якщо підозрюєте, що поведінку змінив саме новий препарат. Про це треба сказати лікарю, який його призначив.
Якщо разом зі сплутаністю з'явилися висока температура, задишка, різка слабкість в руці чи нозі, перекошене обличчя, порушення мови, людина не може прокинутися або перестала пити, викликайте швидку за номером 103 (або 112).
Ситуації, у яких спалахи трапляються найчастіше
Якщо уважно спостерігати, з'ясовується, що агресія рідко буває рівномірною протягом дня. Вона прив'язана до певних моментів.
Купання є одним із найчастіших. Людина роздягнена, їй холодно, вода шумить, хтось торкається інтимних ділянок тіла. Для того, хто погано розуміє, що відбувається, це схоже на напад. Допомагає тепла ванна кімната ще до того, як людина зайде, рушник на плечах під час миття, пояснення кожного кроку перед дією і готовність замінити повне купання на обтирання, якщо сьогодні не вдається.
Переодягання викликає спротив, коли людину квапять або вибирають за неї. Запропонуйте вибір із двох речей, а не з усієї шафи, розкладіть одяг у тому порядку, у якому його вдягають, і дайте час зробити самостійно те, що вона ще може.
Прийом ліків часто сприймається як примус, особливо якщо пігулок багато, вони великі або гіркі. Людина може підозрювати, що її труять. Поговоріть із лікарем, чи можна змінити форму препарату або час прийому. Пропонуйте ліки спокійно, у звичний час, з улюбленим напоєм, і не перетворюйте це на суперечку: якщо сьогодні відмова, повторіть спробу через пів години.
Візити гостей, лікарів, нових доглядальниць теж бувають тригером. Багато облич, голосні розмови, незнайома людина, яка одразу береться за руку. Попереджайте про візит заздалегідь, обмежте кількість людей у кімнаті й дайте літній людині можливість піти відпочити.
Окремо варто згадати вечірній час. У частини людей з деменцією надвечір наростають тривога й неспокій. Якщо ви помічаєте таку закономірність, переносьте складні справи на ранок.
Як поводитися під час спалаху
Під час спалаху ваше завдання одне: щоб ніхто не постраждав і щоб напруга почала спадати. Довести свою правоту в цю мить неможливо, а спроби це зробити зазвичай підливають олії у вогонь.
Говоріть тихіше й повільніше, ніж зазвичай, короткими реченнями. Високий голос і швидка мова сприймаються як напад, навіть якщо слова доброзичливі. Тримайте дистанцію на довжину витягнутої руки або трохи більше, станьте трохи збоку, а не прямо навпроти. Якщо людина сидить, а ви стоїте над нею, присядьте, щоб очі були на одному рівні, але тільки якщо це безпечно.
Не сперечайтеся і не пояснюйте, хто тут правий. Не торкайтеся зненацька, особливо ззаду чи збоку, де людина вас не бачить. Якщо дотик потрібен, спочатку скажіть, що збираєтеся зробити, і почекайте реакції.
Приберіть зайві подразники: вимкніть телевізор, попросіть інших вийти, зачиніть вікно, якщо надворі шумно. Іноді вистачає того, щоб змінити обстановку.
Якщо людина в безпеці (немає ризику впасти, поранитися, вийти з дому), а ви відчуваєте, що самі закипаєте, вийдіть з кімнати на кілька хвилин. Скажіть спокійно: «Я зараз повернуся». Пауза часто допомагає обом. Літня людина з деменцією може через десять хвилин навіть не пам'ятати, що сталося, а ви встигнете видихнути.
Фрази, які допомагають, і ті, що тільки загострюють
Слова мають менше значення, ніж тон, але деякі формулювання стабільно працюють краще за інші. Те, що допомагає, зазвичай визнає почуття людини, пропонує вибір або обіцяє присутність. Те, що загострює, звучить як докір, наказ чи перевірка пам'яті.
Що варто казати:
- «Я бачу, що ви засмучені. Я поруч»;
- «Вам зараз неприємно, я розумію»;
- «Давайте зробимо це пізніше»;
- «Вам більше подобається синя кофта чи сіра?»;
- «Ви в безпеці, я тут»;
- «Розкажіть, що сталося»;
- «Дякую, що допомогли мені».
Чого краще уникати: «Заспокойтеся!», «Ви знову все забули», «Я ж вам уже казав», «Не вигадуйте», «Ви поводитеся як дитина», «Якщо не вип'єте ліки, я піду». Питання на кшталт «Ви пам'ятаєте, хто я?» або «Який сьогодні день?» для людини з порушеннями пам'яті звучать як іспит, який вона не складе, і викликають сором, а сором легко переходить у злість.
Ще одна поширена пастка: довгі пояснення. Людині в стані збудження важко втримати в голові навіть два речення поспіль. Одна думка, одна просьба, пауза.
Валідація почуттів і перенаправлення уваги
Валідація означає визнати, що почуття людини справжні, навіть якщо причина здається вам надуманою. Батько кричить, що сусіди вкрали його гроші. Можна сперечатися, що гроші в шухляді і ніхто їх не брав, а можна сказати: «Це дуже неприємно, коли зникають гроші. Давайте разом подивимося». Ви не погоджуєтеся з тим, що сусіди злодії, ви погоджуєтеся з тим, що він стривожений.
Після того як людина відчула, що її почули, напруга зазвичай трохи спадає, і тоді можна м'яко перевести увагу. Запропонувати чай, попросити допомогти скласти рушники, показати фотографії, увімкнути знайому музику, вийти на балкон. Перенаправлення працює краще, коли ви знаєте, що людина любить: колишній вчитель охоче «перевірить» зошити онука, жінка, яка все життя шила, може розбирати ґудзики за кольором.
Відволікати варто не замість того, щоб вислухати, а після цього. Якщо одразу у відповідь на скаргу запропонувати печиво, людина може відчути, що від неї відмахуються.
Деменція: працювати з емоцією, а не з фактами
За деменції мозок поступово втрачає здатність запам'ятовувати нове, міркувати логічно й оцінювати ситуацію. Тому переконувати людину, наводити аргументи і нагадувати, як було насправді, марно. Вона не може «зрозуміти й погодитися», бо пошкоджені саме ті функції, які для цього потрібні.
Мама, якій 85, щовечора збирається «додому до батьків» і злиться, коли її не пускають. Нагадування, що батьки давно померли, змушує її переживати горе знову, кожного разу як уперше. Набагато менше болю принесе розмова про те, якими були її батьки, що вона любила в рідному домі, а потім вечеря чи прогулянка коридором.
Емоційна пам'ять за деменції часто зберігається довше, ніж пам'ять на події. Людина може забути, що ви сварилися, але залишиться з відчуттям тривоги чи образи, і це відчуття вплине на наступну годину. Так само працює й позитивний досвід: спокійна розмова, приємна музика, тепла рука залишають слід, навіть якщо деталі стираються.
Ще кілька практичних речей. Не беріть на себе роль «виправляти» людину. Якщо вона кличе вас іменем сестри, можна просто відгукнутися. Якщо стверджує, що вже обідала, не сперечайтеся, а запропонуйте «перекусити ще трохи». Розпорядок, однакові ритуали й знайомі предмети зменшують кількість ситуацій, у яких людина відчуває, що все довкола незрозуміле.
Образи і крики: не сприймати особисто, але тримати межі
Вербальна агресія болить найбільше, бо зачіпає саме рідних: доньку називають невдячною, сина обвинувачують, що він чекає спадщини, невістку лають брудними словами. Коли причина в хворобі, ці слова мало пов'язані з вами. Людина з деменцією чи в делірії часто спрямовує злість на того, хто найближче і хто доглядає щодня, саме тому, що поруч саме ви.
Розуміти це не означає терпіти все. Якщо літня людина зберігає здатність контролювати поведінку (без вираженої деменції чи гострого стану), можна спокійно, без крику, назвати межу: «Мені неприємно, коли ви так говорите. Я повернуся, коли ми зможемо поговорити спокійно». І справді вийти. Важливо, щоб це не звучало як покарання, а лише як наслідок.
Буває, що образи стають постійним фоном, і доглядач місяцями чує лише докори. У такому разі допоможе розмова з лікарем про можливу депресію чи інші причини, а також перерозподіл обов'язків у родині, щоб одна людина не залишалася мішенню щодня.
Фізична агресія і безпека
Удари, щипання, штовхання, кидання предметів трапляються рідше, але становлять реальну небезпеку для обох сторін. Літня людина під час такого епізоду може впасти й зламати шийку стегна, а доглядач отримати травму.
Подумайте про безпеку заздалегідь, а не під час спалаху. Приберіть з видимих місць ножі, ножиці, важкі предмети, скляний посуд, ліки, побутову хімію, запальнички. Заберіть ключі від авто, якщо людина вже не повинна керувати. Якщо є мисливська чи інша зброя, її треба вивезти з квартири. Розставте меблі так, щоб у кімнаті був вільний вихід і для вас, і для літньої людини: загнаний у кут будь-хто захищається жорсткіше.
Під час фізичної агресії не намагайтеся силою втримати людину, заломити руки чи притиснути до ліжка. Відійдіть на безпечну відстань, захистіть себе, говоріть спокійно. Якщо людина намагається вийти з дому в небезпечному стані, краще йти поруч, ніж боротися біля дверей.
Кликати допомогу (сусідів, інших членів родини) потрібно, коли ви не можете самі забезпечити безпеку. Викликайте швидку 103 або загальну службу 112, якщо є травма, людина погрожує ножем чи іншим предметом, агресія не спадає і наростає, з'явилася сильна сплутаність, марення, галюцинації або ви підозрюєте гострий стан (інсульт, інфекцію з високою температурою, отруєння ліками). Скажіть диспетчеру вік людини, що відбувається, які в неї хвороби, і виконуйте його вказівки.
Щоденник епізодів і розпорядок дня
Звичайний зошит часто дає більше, ніж будь-які загальні поради. Записуйте кожен епізод: дату і час, що відбувалося безпосередньо перед ним, хто був поруч, що людина казала й робила, скільки це тривало, що допомогло заспокоїтися. Додавайте окремі нотатки про сон, апетит, стілець, сечовипускання, біль, нові ліки.
Через два-три тижні в записах зазвичай проступає закономірність. Спалахи о 17:00, коли сонце сідає і в кімнаті темнішає. Агресія щоразу під час купання по четвергах, коли приходить інша доглядальниця. Погіршення через день після того, як почали новий препарат. Такий щоденник варто взяти з собою до лікаря: він показує картину значно точніше, ніж розповідь «вона останнім часом зла».
Розпорядок дня зменшує кількість несподіванок. Підйом, їжа, прогулянка, відпочинок, вечірні процедури, сон приблизно в один і той самий час створюють відчуття передбачуваності. Людині не потрібно щоразу розбиратися, що зараз буде. Плануйте складні процедури на той час доби, коли вона зазвичай почувається найкраще, а денну активність робіть посильною: коротка прогулянка, нескладна домашня справа, спілкування. Якщо людина проводить весь день у ліжку перед телевізором, вона гірше спить уночі, і це повертається роздратуванням наступного дня.
Ваші межі і вигорання доглядача
Людина, яка доглядає агресивного родича, живе в постійній напрузі: прислухається до голосу з сусідньої кімнати, не висипається, перестає зустрічатися з друзями. Через кілька місяців з'являються ознаки вигорання: дратівливість, сльози через дрібниці, відчуття провини, байдужість, головний біль, проблеми зі сном, бажання все кинути. Іноді доглядач сам починає кричати й потім картає себе за це.
Ваш стан прямо впливає на поведінку літньої людини. Втомлений, напружений доглядач говорить різкіше, поспішає, частіше помиляється, а людина з деменцією дуже чутливо реагує на чужу напругу. Тому відпочинок для доглядача є частиною догляду.
Що реально можна зробити: домовитися з родичами про фіксовані дні, коли за літньою людиною дивиться хтось інший; знайти доглядальницю на кілька годин на тиждень; визначити для себе, що ви не робите (наприклад, не залишаєтеся сам на сам під час купання, якщо там уже бували удари). Якщо перерва потрібна на довше, можна розглянути тимчасове проживання в пансіонаті: на час відпустки, вашого лікування або просто щоб відновитися. Наприклад, у пансіонаті для літніх людей біля Луцька приймають як на постійне, так і на тимчасове проживання.
Якщо ви помічаєте, що думаєте про власну безпорадність щодня, давно не спали більше кількох годин поспіль або боїтеся власних реакцій, поговоріть про це зі своїм сімейним лікарем або психологом. Про себе теж треба подбати.
Коли потрібна професійна допомога
Зверніться до сімейного лікаря, якщо агресія з'явилася вперше, різко посилилася, змінила характер або супроводжується погіршенням сну, апетиту, пам'яті. Лікар може перевірити поширені причини (інфекцію, біль, зневоднення, побічну дію ліків) і за потреби скерувати до вузького спеціаліста.
Невролог або психіатр потрібні, коли є підозра на деменцію, яку ще не діагностовано, коли з'являються марення, галюцинації, виражена підозріливість, коли людина з відомою деменцією стає агресивною частіше або небезпечніше. Психіатр також допоможе, якщо за роздратуванням може стояти депресія або тривожний розлад. Геріатр (якщо є можливість потрапити до нього) оцінює стан літньої людини загалом і може переглянути весь перелік ліків, щоб прибрати непотрібні чи небезпечні поєднання.
Про лікування агресії медикаментами вирішує тільки лікар. Препарати, які зменшують збудження, мають побічні ефекти і в літньому віці потребують обережного підбору. Не давайте літній людині заспокійливі чи снодійні з власної аптечки або «за порадою знайомих»: це може посилити сплутаність, спричинити падіння й зробити поведінку ще важчою.
Професійна допомога потрібна й тоді, коли вдома більше не вдається забезпечити безпеку: доглядач сам, епізоди повторюються, людина вночі блукає, виходить з дому, відмовляється від їжі й ліків. У такій ситуації варто обговорити з лікарем і родиною варіант цілодобового догляду.
Що пропонує мережа будинків для людей похилого віку «Родинна Турбота»
«Родинна Турбота» є мережею приватних пансіонатів для людей похилого віку. Будинки розташовані в Чернігові, у селі Брусилів Чернігівської області, у Черкасах і біля Луцька (село Струмівка Волинської області). Сюди приймають самостійних, маломобільних і лежачих людей, а також людей з деменцією та порушеннями пам'яті. Поселення людини з деменцією розглядають індивідуально, з урахуванням її стану та поведінки.
Для людей з деменцією в пансіонатах дотримуються спокійного середовища, передбачуваного розпорядку і нагляду. Саме від цього, як описано вище, часто залежить, скільки разів на день людина почуватиметься загубленою. У розпорядку є прогулянки, читання, настільні ігри, спілкування й легка фізична активність. Нагляд і догляд цілодобові, персонал чергує вночі, тож нічні пробудження й неспокій не залишаються без уваги.
Персонал допомагає з тими процедурами, які вдома найчастіше закінчуються конфліктом: особиста гігієна, одягання, користування санвузлом, зміна білизни, допомога при нетриманні. Прийом призначених лікарем препаратів організовують з урахуванням інформації від родичів. Працівники спостерігають за апетитом, сном і настроєм і повідомляють рідним про помітні зміни, а це допомагає вчасно звернутися до лікаря, якщо поведінка різко змінилася. Пансіонат не є лікувальним закладом і не замінює діагностику чи лікування.
Харчування чотириразове: сніданок, обід, полуденок і вечеря, меню коригують з урахуванням стану здоров'я та рекомендацій лікаря. Є постійне і тимчасове проживання, кімнати на 2-5 місць з меблями і телевізором. Родичі можуть відвідувати близьких, час візиту узгоджують заздалегідь, і це зручно, коли гості для людини є тригером: візит можна спланувати на спокійну частину дня. Детальніше про один з будинків можна дізнатися на сторінці будинку для людей похилого віку в Черкасах.
Як отримати консультацію
Якщо вдома стає дедалі важче, а ви хочете розібратися, чи підійде вашому родичу пансіонат, телефонуйте за номером +38 (063) 539 05 03. Консультації проводять з 8:00 до 22:00. Можна також залишити заявку на сайті: вам передзвонять орієнтовно за 10-15 хвилин. Розкажіть про стан людини, діагнози, поведінку й те, що вже пробували вдома, щоб розмова була предметною.
