Відгуки

У пансіонаті проживає моя бабуся. Вона сама попросила знайти їй місце, де будуть люди її віку, тому що вдома їй стало дуже самотньо. Після переїзду телефонує нам навіть рідше, ніж раніше, бо постійно чимось зайнята. Коли приїжджаємо, бачу звичайну домашню обстановку, бабуся в хорошому настрої. Нашій родині такий варіант підійшов.

«Родинну Турботу» обрали для мами за порадою знайомих. У мене не було якихось особливих вимог: хотілося чистоти, нормального ставлення і щоб мама не залишалася без допомоги. Саме це тут і отримали. Спокійно їду на роботу та займаюся дітьми, не думаючи щогодини, чи все з мамою гаразд.

Батько спочатку категорично не хотів нікуди переїжджати. Домовилися, що спробуємо, а якщо зовсім не сподобається — будемо шукати інший вихід. Минуло вже кілька місяців, і повертатися додому він не просить. Каже, що тут нормально годують, є компанія і завжди хтось поруч. Думаю, кращої оцінки від нього не почую.

Хочу сказати спасибі людям, які щодня доглядають за моєю бабусею. Робота у вас точно нелегка. Бабуся вже погано ходить і потребує багато допомоги, але при наших візитах вона завжди чистенька та охайна. І головне, я не бачу в неї того сумного настрою, який був останнім часом удома.

Шукали пансіонат для дідуся після того, як він кілька разів падав удома. Зараз принаймні не переживаємо кожного разу, коли він довго не відповідає на телефон. За ним є кому подивитися, допомогти піднятися, нагадати про звичні справи. Для нашої сім’ї це суттєво зняло постійну тривогу.

Тітка живе тут четвертий місяць. Найбільше мені подобається, що вона перестала цілими днями сидіти сама. Каже, що вже познайомилася майже з усіма і їй є з ким поговорити. Для літньої людини це, як виявилося, не менш важливо, ніж побутовий догляд.

Дякую за догляд за мамою. У її віці вже потрібна допомога з повсякденними речами, а постійно бути поруч ми фізично не можемо. У «Родинній Турботі» це питання вирішили. Мама доглянута, у кімнаті чисто, ставлення хороше.

Бабусю забрали до себе після смерті дідуся, але через роботу вона все одно більшу частину дня залишалася сама. Зрештою вирішили спробувати пансіонат. Чесно кажучи, не очікувала, що вона так швидко звикне. Тут у неї з’явилися знайомі, є з ким поговорити, разом проводять час. Коли приїжджаємо в гості, бабуся вже розповідає нам свої місцеві новини. Дуже рада, що все склалося саме так.

У пансіонаті живе мій батько. Подобається, що можна нормально поспілкуватися з персоналом і дізнатися, як він себе почуває. Батько задоволений, а для мене це основний показник.

Маму привезли в «Родинну Турботу», коли залишати її саму вдома стало вже небезпечно. Найбільше переживала, чи звикне вона до незнайомого місця та людей. Перші дні постійно телефонувала, потім побачила, що все добре, і заспокоїлася. Мама охайна, нормально їсть, спілкується з іншими мешканцями. Окреме спасибі персоналу за терпіння, бо характер у неї непростий.